Нарешті вдома! Історія повернення Олександра Боднаровського з полону та боротьби його названої сестри

Ця історія – справжнє свідчення незламності духу, відданості та любові, що здатна долати найтяжчі випробування.

Про цю зворушливу подію медіа “Вигода.Інфо” розповіла близька людина військового Олена Філіпенко.

Після понад року російського полону на рідну землю повернувся Захисник України – Олександр Боднаровський.

Звільнення воїна з Вигодянської громади на Одещині стало можливим завдяки надзвичайній наполегливості названої сестри Олени Філіпенко та масштабному обміну “1000 на 1000”, що завершився 25 травня 2025 року.

Шлях крізь пекло: від Мар’їнки до полону

Олександр Боднаровський – воїн, який мужньо боронив Україну від російської навали. Як розповідає Олена, у березні 2023 року Олександра перевели з тилової військової частини на Донецький напрямок.

“Він відважно воював та боронив нашу країну”, – згадує Олена, додаючи, що завжди підтримувала його словами: “Тримайся, все буде добре”, хоча й розуміла, які випробування проходять хлопці 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. “Олександр тримався, але в останні дні вже розповідав, що на фронті дуже тяжко і спекотно”, – ділиться спогадами жінка.

Наприкінці 2023 року Олександр отримав важке поранення під час кровопролитних боїв за вщент зруйноване росіянами місто Мар’їнка на Донеччині. Було лікування та відновлення, а далі – знову важкі бої за Україну.

6 травня 2024 року Олена востаннє розмовляла телефоном з Олександром. А вже наступного дня, пролунав дзвінок від командира, який повідомив новину, що шокувала:

“Тримайтеся, Ваш брат Олександр Боднаровський рахується безвісти зниклим за особливих обставин”.

Чому “брат”? Олена розповідає, що перед виходом на бойове завдання, перед боєм з ворогом, Олександр, розуміючи можливі наслідки, залишив командиру записку з номером телефону і сказав, що це його сестра, і у разі чогось… телефонувати їй.

“Сашко є як член нашої родини, я вважаю його своїм братом, а він мене сестрою. Тому коли брат став військовим, ми з ним на зв’язку 24/7”, – пояснює Олена.

Вже 10 травня 2024 року жінка знайшла його у списках на якомусь ворожому сайті: солдат 59 ОШБр ЗСУ Олександр Боднаровський перебував у полоні РФ.

Незламна боротьба за рідну людину

“Попри стрес і розпач, я знайшла в собі сили, мобілізувалась і почала діяти”, – розповідає Олена.

Вона розпочала регулярні пошуки, дзвінки й листи у всі можливі громадські організації та служби, що займаються визволенням військових з полону.

Це були СБУ, Червоний Хрест, “військовий омбудсмен” Міноборони та безліч інших.

Незламна жінка брала участь у мирних акціях, а кожен понеділок тижня рідні вже знали: Олена обов’язково телефонувала і нагадувала всім, щоб Олександра включили у списки та повернули додому.

“Ледве стримуючи сльози, дякую Богу і всім причетним, що був такий масштабний обмін військовополоненими і Олександр потрапив у третю чергу “1000 на 1000″ – тепер він на рідній землі”, – зі сльозами на очах ділиться Олена з “Вигода.Інфо”.

Намагаючись отримати хоч якусь звістку про Сашка під час полону, вона навіть писала на ворожу територію. Але, як потім розповів звільнений воїн, на жаль, листи від сестри йому не доходили.

Тернистий шлях і покликання захищати

Життя Олександра Боднаровського ніколи не було легким. У молодому віці він залишився без батьків та рідної бабусі, яка опікувалась ним.

Життя давало йому виклики, які він не лише долав, а й загартовувався, немов готуючись до найстрашніших випробувань повномасштабної війни.

Попри складне дитинство, Олександр не здавався: він важко працював, аби самостійно забезпечити себе, і всіма силами прагнув збудувати життя, сповнене того, чого йому так бракувало раніше.

Серед близьких залишалися лише дядько та сусіди, які йому замінили родину. Серед останніх – його земний “янгол-охоронець” Олена Філіпенко.

Після початку повномасштабної збройної агресії Росії проти України у лютому 2022 року Олександр намагався піти добровольцем до Сил оборони України. Проте тоді хлопцю відмовили у районному ТЦК та СП.

Наступним ударом для Олександра стала загибель його двоюрідного брата, нацгвардійця Дмитра Боднаровського (26.05.1998 – 28.01.2023).

“Тоді Олександр сказав: я піду до військкомату, скрізь.. буду ходити, поки мене не візьмуть до лав ЗСУ, щоб нести достойне звання свого брата, він воював та боронив нашу землю, і я буду боронити”, – згадує Олена.

Довгоочікуване “Вітаємо!”

Ранок 25 травня 2025 року став для Олени Філіпенко незабутнім. Саме тоді їй з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими надійшло коротке, але таке довгоочікуване повідомлення: “Вітаємо, вашого рідного Олександра Боднаровського звільнено з полону”.

“Жодного дня не давала забути, що він у полоні. Взагалі Саша дуже добра і чуйна людина. Він мужній, відважний”, – з гордістю зазначає Олена.

Наразі Олександр Боднаровський проходить реабілітацію після тривалого полону.

Його повернення – це символ боротьби, який нагадує нам, якою ціною страждань та відваги дається оборона України. А Олена Філіпенко – це приклад незламності, відданості та любові, яка рятує.

Їхня історія – яскраве свідчення того, що навіть у найскладніші часи надія та віра здатні творити дива.

Редакція медіа “Вигода.Інфо” щиро вітає Олександра Боднаровського на рідній українській землі! Ваша мужність та незламність – це приклад для кожного з нас. Дякуємо за нашу оборону, за кожен прожитий день у вільній Україні та за можливість жити на рідній землі!