Відійшла у вічність вчителька Зоя Васюкова — педагог з 43-річним стажем
У Вигоді на Одещині попрощаються з ветераном освіти, колишньою директоркою школи, людиною великої відданості справі — Зоєю Миколаївною Васюковою.
Завтра, 13 квітня, о 11:30 на сільському кладовищі у Вигоді відбудеться панахида й відспівування Зої Миколаївни Васюкової — сільської вчительки, педагога з понад сорокарічним досвідом, двічі директорки школи, наставниці сотень учнів. Вона раптово померла 11 квітня на 84-му році життя.
Зоя Миколаївна народилася 26 червня 1941 року в родині будівельників у місті Новотроїцьке Херсонської області. Пережила німецьку окупацію в роки Другої світової війни. Її дитячі спогади — це історія покоління, яке зростало у складних умовах війни:
«Наше раннє дитинство припало на тяжкі воєнні роки. Батько на фронті, а ми з матір’ю жили в селі у тітки з трьома її дітьми. Були сильні нальоти ворожої авіації та бомбардування. Пам’ятаю, як після Великої Вітчизняної війни мама нам розповідала, що в їхньому домі по сусідству поселилися німці, а навпроти нашого дому була їхня їдальня. Було голодно. Якось німецький солдат, побачивши мого братика, попросив у мами глиняний горщик, щоб дати хлопчикові їжі. Він відвів його до їдальні, нагодував і повернув. Відтоді брат часто ходив туди з тим горщиком. Одного разу, німецькі офіцери грубо пожартували з нього — горщик розбився. Після цього мама більше не пускала його. Та перед відступом, той самий солдат залишив у нашому домі запас їжі та сказав: “Мати, годуй дітей”. Більше ми його не бачили. Батько повернувся з фронту лише у 1946 році. Нам тоді вже дали квартиру у центрі Новотроїцька…»
(Спогади Зої Миколаївни, записані її учнем та журналістом Євгеном Волосєвичем)
Після школи Зоя вступила до Харківського педагогічного університету. Конкурс тоді складав 8 осіб на місце. Вона вступила без сторонньої допомоги, самостійно — навіть батьки не знали, що вона подала документи до вишу.
У 1971 році родина її брата, Анатолія Васюкова, переїхала до села Вигода на Одещині, де його призначили директором радгоспу «Вигодянський». У серпні 1976 року до Вигоди переїхала й Зоя Миколаївна.
У 1978–1981 та 1985–1991 роках вона очолювала Вигодянську школу. Між цими періодами керувала табором праці та відпочинку в селі, де приймали дітей з усього СРСР. Табір був одним із кращих в Одеській області.
У 1991 році Зоя Миколаївна залишила директорську посаду, щоб доглядати за літніми батьками, яких привезла з Херсонщини. Викладала природознавство, географію, економіку. Учні під її керівництвом здобували перемоги на районних, обласних та всеукраїнських олімпіадах і міжнародних конкурсах.
Загалом вона віддала Вигодянській школі 43 роки життя. У вересні 2019 року вийшла на заслужений відпочинок.
Окрім педагогічної діяльності, захоплювалась спортом, зокрема скелелазінням, вела активний спосіб життя. Двічі була відзначена медалями та званням «Ветеран праці» — за часів СРСР та за Незалежної України.
Зоя Миколаївна завжди відповідально ставилася до будь-якої справи, прагнула досягти результату не лише для себе, а й для всіх довкола. Вважала, що головне завдання школи — не лише передати знання, а й розвивати у дітей логічне мислення. Постійно стежила за новинами науки, читала фахові видання.
