Енергетична просвіта: як 13 медіа зі всієї України вивчали енергонезалежність у Хмельницькому

Журналісти з 11 областей країни зібралися на триденний інтенсив, де головною темою стала енергетична просвіта та зелені технології в умовах війни. Про це повідомляє редакція «Вигода.Інфо» за підсумками відвідування заходу.

Навігація за матеріалом:

• Головні теми та маршрути: що охопила програма тренінгу
• Біоенергетика як шлях до децентралізації: досвід Вадима Кричковського
• Зелена енергетика в медіа: як не писати «кіловати на годину» та боротися з міфами
• Теофіпольська громада: від енергетичних рослин до біометану
• Зима 2026-2027: чого чекати від енергосистеми та як готуватися
• Енергія зі сміття: чому європейський досвід не завжди працює в Україні
• Енергоефективний Хмельницький: від сонячних панелей на лікарнях до газу зі смітника
• Адаптація та мітігація зміни клімату: в чому різниця і чому слова мають значення
• Енергетична політика України в умовах трансформації та євроінтеграції
• Атомна енергетика: ризики, залежність та нереалістичні плани
• Конкурс для медійників та підсумки тренінгу

У Хмельницькому стартував масштабний триденний тренінг «Енергетична просвіта для журналістів 3.0», який тривав з 9 по 11 липня 2026 року. Захід організувала ГО «Хмельницький енергетичний кластер» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля (Бюро Київ — Україна).

Знайомство учасників відбулося в інтерактивному форматі за допомогою спеціальних «паспортів». 15 журналістів та журналісток заповнювали інформаційні таблички та розміщували їх на стіні для подальшого обміну досвідом та контактами.

Детальний план роботи на три дні презентував голова правління ГО Степан Кушнір разом із комунікаційною менеджеркою та координаторкою заходу Світланою Каритун.

Організатори наголошують, що тема енергетики є критично актуальною під час війни, адже вона є однією з пріоритетних цілей для атак ворога. Головна мета ініціативи — допомогти журналістам уникнути неточностей та підвищити рівень фаховості у цій складній тематиці.

Степан Кушнір

«Енергетика — це одна з пріоритетних цілей. Ми бачимо, що енергетика знищується, трансформується. І ми розуміємо, що дуже мало профільних журналістів, які фахово розбираються в цій тематиці. Сьогодні ви пишете про енергетику, завтра про погоду, про вибори. І перемикатися так постійно складно — ми почали помічати якість помилок, неточності, певні моменти, які варто коригувати. Тому те, що ви тут — це свідчення того, що дані ініціативи є актуальними», – зазначив Степан Кушнір.

До участі у заході відібрали представників медіа з 11 областей України, серед яких є національні мовники та гіперлокальні видання. Зокрема, до Хмельницького завітали представники львівського «Leopolis.news», волинської газети «Твій вибір» та телеканалу «ІРТ Полтава».

Свій досвід також представляли журналісти філій «Суспільне Мовлення» з Чернівців, Житомира та Чернігова. Долучилися до навчання представники хмельницьких ТРК «Місто» і «Сайт «Є», а також національного телеканалу «1+1» (ТСН).

Південь та схід країни представляли наше одеське гіперлокальне медіа «Вигода.Інфо», миколаївські «МикВісті» та запорізьке видання «Локатор-Медіа», яке нині базується в Ужгороді. Крім того, енергетична просвіта об’єднала медійників із київського «Новини.LIVE», ресурсу «Трибуна.Суми» та видання «Карпати» з Чернівецької області.

Знайомство учасників тренінгу

Головні теми та маршрути: що охопила програма тренінгу

Головні теми, в які занурювалися медійники, стосувалися ключових викликів сьогодення. Енергетична просвіта поєднала інтенсивну теорію з виїздами на унікальні інфраструктурні об’єкти Хмельниччини.

Упродовж трьох днів учасники вивчали перспективи зеленої генерації та біоенергетики. Окремим блоком фахівці розглянули підготовку громад до зими 2026-2027 років та євроінтеграційні вимоги.

Експерти також підняли дискусійні питання щодо управління відходами та адаптації до змін клімату. Завершальним теоретичним етапом став критичний розбір державної енергетичної політики та сфери атомної енергетики.

Отриману теорію журналісти одразу закріплювали на практиці. Для цього організатори підготували насичену програму виїзних візитів.

Спершу медійники відвідали Теофіпольську селищну громаду на півночі області. Після цього маршрут пролягав через успішні комунальні кейси у самому Хмельницькому.

---

Біоенергетика як шлях до децентралізації: досвід Вадима Кричковського

Вадим Кричковський

Справжня енергетична просвіта неможлива без розуміння потенціалу аграрного сектору. Своїм практичним досвідом з медійниками поділився Вадим Кричковський, науковець, директор ТОВ «Органік Д» та співзасновник підприємства «Міскантус Технолоджи».

За його словами, через війну та відтік населення внутрішній аграрний ринок України суттєво звузився. Переробка залишків сільськогосподарської продукції на енергію — це гарантований спосіб для бізнесу вижити та посилити енергонезалежність громад.

Сьогодні великі агрохолдинги активно будують біометанові та біоетанольні заводи. Проте ця галузь потребує гігантських інвестицій та правильного управління відходами (дигестатом), інакше виробництво може зашкодити довкіллю.

Натомість виробництво біодизеля є значно простішим і дешевшим процесом. Але замість того, щоб виробляти пальне всередині країни для аграрної та військової техніки, Україна масово експортує сировину — ріпак та сою — до Європи.

«Наш біодизель може повністю замістити звичайний дизель. Є вже купа двигунів у світі, які їздять просто на біодизелі. І військова техніка в тому числі», — наголосив Вадим Кричковський.

Окремим відкриттям для журналістів стала презентація енергетичної рослини — міскантусу гігантського. Ця культура здатна рости на бідних, піщаних та маргінальних землях, де традиційні сільськогосподарські культури є збитковими.

«Це стерильна культура, яка росте тільки на тих землях, на які ви її висадите. Вона розмножується виключно вегетативно. Вона працює як ліс: скидає листя, яке перегниває, запускаючи біологічні процеси в поганих землях», — пояснив експерт.

Зібрану біомасу використовують для виготовлення паливних пелет, виробництва біогазу, екологічних будівельних матеріалів та біовугілля. Крім того, міскантус є цінним джерелом первинної целюлози. Ця сировина критично необхідна Україні не лише для паперової промисловості, але й для виготовлення балістичного пороху та твердого ракетного палива.

Вадим Кричковський вважає, що енергетичні рослини можуть стати ідеальним рішенням для відновлення деокупованих та пошкоджених вибухами територій. Така культура здатна повернути економічну цінність землям, які тимчасово непридатні для класичного фермерства.

---

Зелена енергетика в медіа: як не писати «кіловати на годину» та боротися з міфами

Максим Бабаєв

Якісна енергетична просвіта вимагає від журналістів глибокого розуміння того, як працюють нові технології. Про те, як правильно писати про відновлювані джерела, розповів Максим Бабаєв.

Він є проєктним менеджером групи компаній «Вітагро» та має багатий досвід роботи у громадському секторі та консалтингу. Нині його компанія активно розвиває сонячну генерацію і стала першою в Україні, яка експортувала біометан трубами до Європи.

Експерт наголосив, що енергетика — це стратегічна основа економіки, яка зараз переживає глобальну трансформацію. Світ переходить від старої вертикальної енергосистеми до децентралізованої мережі.

Раніше генерація належала виключно державі або великим фінансово-промисловим групам. Тепер електроенергію можуть виробляти звичайні люди, громади та малі підприємства. Пасивні споживачі перетворюються на активних «просьюмерів», які не лише споживають, а й генерують та продають енергію в мережу.

Часто можна почути маніпулятивний міф, що сонце та вітер — це нестабільна генерація. Проте Максим Бабаєв пояснив, що ці коливання в сучасних умовах перекриваються гнучкими джерелами: біогазом, когенераційними газовими установками та акумуляторними батареями.

Також зелену генерацію часто супроводжують страхи місцевих жителів, що виливаються у гучні протести. Цей міжнародний феномен має назву NIMBY (від англ. «not in my backyard» — «не в моєму дворі»).

Люди щиро вірять міфам, що через вітряки корови перестають давати молоко, кроти вилазять із землі, а самі установки страшенно шумлять. Хоча насправді сучасні вітрогенератори створюють лише тихий аеродинамічний звук.

Іноді ж місцеві страхи накручуються штучно задля прихованих інтересів. Спікер навів приклад з Херсонщини, де протести проти будівництва зеленого об’єкта підбурили місцеві браконьєри. Їм просто була невигідна зайва увага та присутність інвесторів на їхній території.

Щоб матеріали про енергетику були професійними, фахівець закликав медійників відповідально ставитися до термінології та перевіряти дані.

Найбільший маркер некомпетентності автора в очах фахівців з енергетики — це коли у статтях пишуть «кіловат поділений на годину» (тобто кВт/год). Спікер зазначає, що такі помилки в одиницях виміру змушують обізнаних читачів одразу знецінювати якість матеріалу. Правильно писати «кіловат-година» (словами через дефіс), а у скороченому вигляді використовувати для позначення крапочку або зірочку — тобто кВт·год або кВт*год.

Медійникам варто уникати «дешевих» маніпуляцій на страхах читачів, наприклад, лякаючи їх тотальними блекаутами.

«Страх людини — він такий примітивний, і його можна використати, просто щоб людина клікнула на статтю. Але краще через цей страх переходити до конструктивних рішень, які дадуть їй надію. Це називається журналістика рішень», — наголосив Максим Бабаєв.

Говорячи про найближче майбутнє, експерт спрогнозував неймовірний бум децентралізації в Україні. Через кризу в енергосистемі підприємства та звичайні домогосподарства будуть масово встановлювати панелі та акумулятори з орієнтацією на власне споживання.

---

Теофіпольська громада: від енергетичних рослин до біометану

Учасники тренінгу біля стели «Я люблю Теофіполь»

Практична енергетична просвіта для журналістів розпочалася з візиту до Теофіпольської територіальної громади. Ознайомлення зі стратегією розвитку стартувало у місцевому сучасному просторі «Бібліохаб».

Впроваджені тут проєкти є готовими практичними кейсами, які варто переймати та реалізовувати в інших регіонах країни. Водночас місцева влада абсолютно відкрита до діалогу та готова охоче ділитися своїм успішним досвідом з іншими громадами.

Через термінові справи у профільному міністерстві селищний голова Михайло Тененев не зміг бути присутнім особисто, тому долучився до розмови онлайн з Києва. Він зазначив, що головною фішкою та драйвером розвитку громади є створення потужного еко-індустріального парку.  

Цей парк працюватиме за принципами циркулярної економіки та має створити від 1,5 до 3 тисяч нових робочих місць. Окрім глобальних інвестицій, керівництво вирішує і соціальні питання, зокрема залучає внутрішньо переміщених осіб.  

Мизайло Тетенев — по відеозв’язку

«Ми пообіцяли їм (ред. — ВПО) максимальну лояльність, надати житло, сприяти, допомагати принаймні на перших порах. І в результаті на сьогоднішній день школа в одному з старостатів громади не закривається: на перше вересня там на сьогодні вже 51 дитина», — поділився успішним кейсом порятунку навчального закладу Михайло Тененев.  

Модератор заходу Степан Кушнір доповнив, що Теофіполь — це єдина селищна громада Хмельниччини, яка має власний план сталого енергетичного розвитку. Тут активно впроваджують смарт-облік ресурсів на базі штучного інтелекту, що дозволить автоматизувати роботу енергоменеджерів.

Також місцеві медики успішно пересіли на електроскутери, де 80 кілометрів пробігу коштують до 10 гривень, а соціальні служби використовують електромобілі. 

Біогазовий гігант та інвестиції в стабільність

Запланований візит безпосередньо на територію біогазового комплексу довелося скасувати через безпекову ситуацію в умовах воєнного стану. Тому презентація цього потужного об’єкта відбулася у форматі лекції в хабі.

Директор ТОВ «Теофіпольська енергетична компанія» (ТЕК) Володимир Мартинюк розповів, що їхнє підприємство є одним із найбільших виробників біогазу в Європі. Електрична потужність комплексу становить 26,1 МВт, а теплова — 20 МВт (тобто за годину роботи він здатний згенерувати 26,1 МВт·год електричної та 20 МВт·год теплової енергії).

Цьогоріч компанія запустила проєкт із виробництва зеленого біометану потужністю 5,5 тисяч кубічних метрів на годину. Наразі цей газ закачують у підземні сховища «Укртрансгазу» для подальшого експорту в Європу.

Володимир Мартинюк

«Про своє виробництво можу сказати: воно безвідходне. Ми використовуємо всі відходи аграрного комплексу для виготовлення біогазу, а з нього — зеленої електричної енергії та зеленого біометану. Наші відходи — це дигестат, який ділиться на суху та рідку фракції. Суху фракцію, що є чистою і хорошою органікою, ми вносимо в наші поля площею приблизно 30 тисяч гектарів. А рідку фракцію, згідно з сертифікацією ISCC, ми збагачуємо вуглекислим газом (CO2) і також вносимо в поля», — підкреслив директор ТОВ «ТЕК» Володимир Мартинюк.

Наразі ТЕК інвестує у будівництво масштабної установки для збереження електроенергії. Її загальна ємність складатиме 120 МВт·год, а потужність видачі в мережу становитиме 25 МВт.

Акумуляторна система з китайським обладнанням дозволить збалансувати енергомережу. Вона накопичуватиме енергію вдень, коли та дешева, і віддаватиме її в години пікового споживання.

Комунальна пелетна лінія: гроші з лісових залишків

Наступною зупинкою стала територія комунального підприємства «Теофіпольлісвод». Тут журналістам продемонстрували нову пелетну лінію, яка ще монтується. Її придбали для переробки неліквідної деревини.

Установка нової палетної лінії

Представник КП Юрій Мельник пояснив, що в постійному користуванні підприємства перебуває понад 1300 гектарів лісів.

Раніше дрібне гілля та залишки деревини просто перегнивали на ділянках або спалювалися. Тепер це сировина для виробництва паливних пелет, вартість яких за тонну коливалася від 18 до 24 тисяч гривень залежно від періоду та умов ринку.

Юрій Мельник

«Першою справою — це комерція та створення доданої вартості. Цей неліквід, якого в нас у лісах дуже багато і який банально пропадає, коштує копійки. А коли його переробити на паливну гранулу, ми отримуємо додану вартість і заробіток для підприємства. Це новий напрямок для громади, який також створить додаткові робочі місця. Ми плануємо підготувати майданчик, куди звозитимуть гілля, яке раніше просто спалювали або вивозили на сміттєзвалище, щоб переробляти його на паливо та робити з цього кошти», — розповів Юрій Мельник.

Нове обладнання здатне виготовляти до однієї тонни пелет за годину. У майбутньому комунальники планують приймати гілля від місцевих жителів за гроші, щоб люди не спалювали його на городах і не шкодили довкіллю.

Вироблені пелети також стануть у нагоді самій громаді, адже комунальне підприємство самостійно забезпечує опаленням бюджетні установи, такі як школи, дитячі садки та інші специфічні заклади, використовуючи для цього окремі мережі.

Плантація міскантусу замість каналізаційних пустирів

Завершився візит до громади оглядом першої в Україні комунальної плантації міскантусу гігантського. Степан Кушнір продемонстрував спеціальну посадкову машину, яку громада використовує на плантації.

Сам проєкт розвитку енергетичних культур реалізується завдяки трирічному гранту від посольства Словенії на загальну суму 190 тисяч євро.

Посадкова машина для міскантусу

Журналістам показали ділянку, яку свідомо розмістили впритул до місцевих каналізаційних ставків. Коренева система міскантусу діє як потужний природний біофільтр, що очищає ґрунти від забруднень та важких металів.

Наразі у громаді висаджено 16 гектарів енергетичної рослини, а наступного року площу планують збільшити до 24 гектарів.

«Варто розраховувати, що після третього року ми можемо щорічно скошувати близько 12–15 тонн біомаси з гектара, а після десятого року цей показник за належного догляду виходить на максимальний рівень — до 20 тонн», — зазначив Степан Кушнір.

Зібрана суха біомаса обіцяє стати ідеальним та безкоштовним паливом для місцевої пелетної лінії.

На плантації міскантусу

---

Зима 2026-2027: чого чекати від енергосистеми та як готуватися

Станіслав Ігнатьєв

Енергетична система України кардинально змінилася під дією військового фактора, і попереду на нас чекає непростий період. Про реальний стан генерації та сценарії проходження зими розповів Станіслав Ігнатьєв, енергетичний експерт та проректор Національного університету «Полтавська політехніка».

На сьогодні Україна фактично втратила теплову генерацію, яка історично покривала ранкові та вечірні піки споживання. Відбудова цих об’єктів потребує років та величезних коштів, тому базовим джерелом залишаються атомні електростанції.

Атомна генерація працює рівним графіком і слугує своєрідним «павербанком» країни. Уночі виникає профіцит, і Україна змушена експортувати енергію до Європи за безцінь, щоб не знижувати потужність реакторів.

Натомість вранці та ввечері споживання зростає на 35-40%, що створює гострий дефіцит електроенергії. Улітку часто виникає парадоксальна ситуація: світить яскраве сонце, але підприємства змушені вмикати генератори.

Це стається через дисбаланс, коли вдень зелена енергетика виробляє забагато струму. Диспетчери змушені обмежувати промислові сонячні станції, щоб збалансувати загальну мережу.

Поки держава шукає рішення, бізнес та муніципалітети беруть ініціативу у свої руки. Лише протягом 2024 року українські підприємці побудували майже 1 ГВт власних потужностей.

До прикладу, логістичні термінали та великі гіпермаркети масово встановлюють фасадні й дахові сонячні станції. Водночас міста, як-от Харків та Хмельницький, переходять на режим «енергетичного острова», встановлюючи когенераційні установки або будуючи власні лінії електропередач.

Експерт також розвіяв міф про вразливість запасів газу для проходження зими. Українські сховища розташовані на глибині до 2,5 кілометра, тому російські ракети можуть пошкодити лише надземну інфраструктуру, а сам газ залишається в безпеці.

«Аналіз на суперкомп’ютері в Кремнієвій долині показує, що найбільш ймовірним є базовий сценарій проходження ОЗП (ймовірність 45%). Він передбачає планові обмеження електроенергії до 6 годин на добу, які припадуть на пікові години навантаження. Окрім відключень світла, цей сценарій несе супутні ризики: обмеження теплопостачання по годинах для підтримки тиску в центральних мережах та можливі проблеми з відведенням стічних вод через знеструмлення насосних станцій», — пояснив Станіслав Ігнатьєв.

Головним завданням для міст у цих умовах залишається забезпечення теплопунктів і водоканалів автономним живленням. Це необхідно, щоб зберегти тиск у мережах і не дозволити замерзнути трубам у багатоповерхівках впродовж наступної зими.

---

Енергія зі сміття: чому європейський досвід не завжди працює в Україні

Софія-Юлія Сидоренко

Серед українців досі побутує міф, що достатньо побудувати сміттєспалювальний завод, аби отримати дешеву енергію та позбутися полігонів. Цю ілюзію під час тренінгу спростувала голова громадської спілки «Український Альянс Нуль Відходів» Софія-Юлія Сидоренко.

Експертка наголошує, що для вирішення проблеми треба дивитися не в кінець труби, а на етап дизайну та виробництва товарів. Згідно із законом про управління відходами, пріоритетом є запобігання їх утворенню та повторне використання речей.

«Нас привчили купувати кожного разу нову ручку. Індустрії кажуть, що роблять товари доступнішими, але це маркетинг. Продукт апріорі здизайнований так, щоб скоро викинутися», — пояснює Софія-Юлія Сидоренко.

Отримання енергії шляхом спалювання є передостаннім і вкрай небажаним варіантом в ієрархії управління відходами. Сліпе копіювання досвіду країн, як-от Швеції, в Україні наразі приречене на провал.

Головна причина полягає в тому, що близько половини українського побутового сміття становить органіка, яка просто не горить. Крім того, до загального смітника часто потрапляють батарейки та електроніка, які категорично заборонено спалювати через ризик токсичних викидів.

Будівництво сучасного заводу — це колосальні інвестиції, що сягають сотень мільйонів євро, а левова частка витрат йде на постійну заміну дорогих фільтрів. Тому енергія зі спалених відходів ніколи не буде дешевою для споживача.

Міф про те, що після спалювання зникнуть сміттєзвалища, також є хибним. Після згоряння залишається високотоксична зола, яку все одно потрібно спеціальним чином захоронювати на обладнаних полігонах.

Більше того, дорогий завод створює ефект «замкненого кола», бо інвестор вимагатиме від міста стабільного потоку сміття для спалювання. Це автоматично вбиває будь-яку мотивацію громади до сортування чи переробки сировини.

Насправді найефективнішим способом управління відходами є їхнє багаторазове використання. Наприклад, скляна пляшка, яка миється і наповнюється знову, заощаджує набагато більше енергії, ніж постійне виготовлення нових тар.

---

Енергоефективний Хмельницький: від сонячних панелей на лікарнях до газу зі смітника

Нетворкінг журналістів на САПах

Хмельницький демонструє, як місто може адаптуватися до енергетичної кризи, поєднуючи сучасні технології, міжнародний досвід та низові ініціативи мешканців.

Від когенераційних установок, що гріють воду, до ОСББ, які значно скоротили платіжки, — міська громада шукає шляхи стати незалежною. Це не просто локальні досягнення, а реальні робочі моделі для масштабування по всій Україні.

Когенерація в тепломережі: як вижити без пільгового газу

У Хмельницькому працює КП «Теплокомуненерго», яке має 25 когенераційних установок загальною потужністю понад 13 МВт. Найновіша з них, потужністю 630 кВт, була подарована Міжнародною організацією з міграції та введена в роботу в січні 2025 року.

Станом на теперішній час (літо 2026 року) вона вже виробила 5,3 мільйона кВт·год енергії. Загалом Хмельницьке КП «Теплокомуненерго» активно займається когенерацією: за минулий рік підприємство виробило понад 30,3 мільйона кВт·год електроенергії, з яких 17,5 мільйона кВт·год вдалося реалізувати на ринку, отримавши 103 мільйони гривень.

Біля нової когенераційниої установки. Володимир Скалій (ліворуч)

«Це нам подарунок за кошти французьких платників податків. Вона (ред. — когенераційна установка) могла б працювати цілодобово, але з 1 квітня відмінили соціальну ціну на газ для виробництва електроенергії», — зазначає Володимир Скалій, директор КП.

За словами заступника міського голови Василя Новачка, раніше пільгова ціна на газ для виробництва електроенергії складала 16 гривень. Тепер вона зросла до 26–32 гривень за кубометр залежно від потреб підприємства.

Через таке здорожчання комунальники змушені суттєво обмежувати роботу когенераційних установок. Їх запускають до 6 годин на добу лише в години найвищих прайсів на електроенергію. 

«Ринок, який лише почав розвиватися, і ті гігавати, про які говорив президент, просто вмерли. Бізнес, що планував або вже почав вкладатися в розбудову розподіленої генерації, повністю зупинив інвестиції. Уряд безжально вистрелив собі в ногу», — коментує Василь Новачок.

У планах міста — створення великого мегаватного теплового насоса (системи «повітря-вода»), який живитиметься від когенераційної установки та забезпечуватиме цілий мікрорайон гарячою водою без спалювання газу.

Василь Новачок

Термомодернізація ОСББ: як врятуватися від холодів та зекономити

У місті діють програми співфінансування термомодернізації для ОСББ, хоча процес часто супроводжується бюрократичними труднощами з боку державного Фонду енергоефективності. ОСББ «ЗАРІЧЧЯ 36/3» та «Бужок» стали одними з тих, хто пройшов цей шлях.

Ірина Тимофієва

Представниця ОСББ Ірина Тимофієва розповіла про встановлення індивідуального теплового пункту (ІТП):

• ІТП автоматично регулює подачу тепла залежно від температури на вулиці, підтримуючи комфортні 22 градуси в квартирах.
• Система керується через смартфон, дозволяючи дистанційно збільшувати чи зменшувати температуру.
• Завдяки ІТП, заміні труб, освітлення та утепленню горища, споживання тепла взимку склало близько 200 гігакалорій, тоді як аналогічний неутеплений будинок спожив 700 гігакалорій.
• Мешканці сплатили 50% вартості робіт, що склало приблизно 500 доларів з двокімнатної квартири (або близько 390 грн за квадратний метр).

Коли є електропостачання, автоматика працює самостійно. На фасаді будинку встановлено температурний датчик: якщо температура на вулиці піднімається вище 8 градусів, ІТП автоматично закривається і припиняє подачу тепла. Це дозволяє чудово економити, особливо у перехідний період, наприклад у березні.

Ігор Ясінський (праворуч)

«Якщо ж вимикають світло і автоматика не працює, доводиться переходити на ручний режим. Тоді я самостійно спускаюся в ІТП, перевіряю показники лічильника і вручну прикручую клапан до потрібного рівня. А якщо на вулиці стає тепло, то в такому ручному режимі я можу взагалі повністю перекрити подачу теплоносія», — пояснює переваги системи представник ОСББ «Бужок» Ігор Ясінський.

ОСББ «ЗАРІЧЧЯ 36/3» та «Бужок»

Біогаз із полігону: як старе сміттєзвалище генерує електроенергію

На старому міському полігоні побутових відходів Хмельницького, що діє з 1956 року, активно видобувають звалищний газ. Про ці процеси журналістам розповів керівник офісу «Розумне Довкілля. Хмельницький» ХКП «Спецкомунтранс» Іван Підопригора.

Через розгалужену систему свердловин газ витягується на поверхню, очищується від зайвої вологи та спалюється в австрійському двигуні. Ця когенераційна установка здатна безперебійно генерувати 0,6 МВт електроенергії.

Вироблена електроенергія продається в загальну мережу, а комунальне підприємство стабільно отримує 13% прибутку приватної компанії-оператора. Відкачування метану також принесло відчутну користь довкіллю, адже на полігоні значно зменшилася кількість самозаймань та пожеж.

Сьогодні місто будує нові карти для захоронення сміття, які будуть обладнані захисними мембранами та спорудами для безпечного збору фільтрату. Старий полігон незабаром планують повністю рекультивувати — накрити спеціальним ізоляційним «пирогом» та засадити зеленими насадженнями.

Іван Підопригора

«Жодна інфраструктура, чи то рекультивований полігон, чи то збудований завод, без розуміння населення не буде працювати. Люди повинні знати, як це робиться», — зазначає Іван Підопригора.

Журналісти також відвідали один із Центрів управління відходами, який успішно функціонує у Хмельницькому з 2020 року. Сьогодні у місті працюють три такі майданчики, де мешканці громади можуть безоплатно здати 13 різних фракцій відходів — від пластику, скла та металу до великогабаритних меблів і побутової техніки.

Головна мета цих центрів — мінімізувати обсяги захоронення сміття на загальному полігоні та подарувати речам друге життя. Завдяки спеціальному каналу в соцмережах працівники публікують фото принесених речей (меблів, техніки, одягу тощо).

Кожен охочий може забронювати та безкоштовно забрати потрібну річ додому, що перетворює колишні відходи на корисний ресурс для громади. Окремо організовано збір небезпечних відходів, які потім забирає та відвозить на утилізацію мобільний «Екобус».

На полігоні ТПВ та Центрі управління відходами

Сонячні панелі на лікарнях: енергетична просвіта в дії та мільйонна економія

Медичні заклади міста демонструють власні успіхи у переході на відновлювану енергію. Лікарні критично залежать від стабільної електрики, адже від неї живиться все обладнання — від стерилізаторів та УЗД до рентген-апаратів і систем опалення.

Своїм досвідом поділився інженер-енергетик КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Олег Чабан.

У 2023 році лікувальний заклад за власні кошти встановив сонячні станції на дахах трьох зі своїх шести поліклінік. Загальна вартість будівництва цих об’єктів склала понад 4,2 мільйона гривень, оскільки державних програм підтримки на той час не було.

Загальна потужність встановленого обладнання становить 100 кВт. Найпотужнішу зі станцій (на 50 кВт), що складається зі 112 сонячних модулів та двох інверторів, розмістили на даху другої поліклініки.

Інженер навів деталізовані показники роботи системи за весь 2025 рік. Загальне споживання енергії цими трьома поліклініками за рік склало 425 668 кВт·год.

Сучасні сонячні станції згенерували 128 520 кВт·год, що дозволило покрити приблизно 30% потреб медичного закладу. Безпосередньо для власних потреб було використано 92 256 кВт·год чистої енергетики.

Завдяки статусу «активного споживача» та системі Net Billing лікарні вдалося зняти штучні обмеження генерації. Надлишок у розмірі 36 264 кВт·год успішно продали в загальну енергомережу.

Олег Чабан

«За рахунок того, що ми стали активним споживачем, з нас зняли обмеження на генерацію. Сонячні модулі тепер працюють на повну потужність. Тож ми більше маємо можливості відбирати сонячну енергію для себе, для споживання», — розповідає Олег Чабан.

«Живих» коштів за продану електрику лікарня не отримує, натомість відбувається вигідний взаємозалік за спожиту з мережі енергію. Такий інноваційний підхід дозволив підприємству зекономити за 2025 рік 1 004 354 гривні.

Згідно з проєктом, середній термін окупності станцій становить 4,5 роки. Проте, маючи понад мільйон гривень економії щорічно, лікарня повертає вкладення навіть швидше за початкові прогнози.

Експлуатація панелей має свої погодні нюанси. Взимку через хмарність та неможливість змінити кут нахилу генерація падає до 15–20% від номіналу, а влітку ефективність знижується через сильний перегрів.

Найкраще сонячна станція працює одразу після дощу. Вода швидко змиває пил та охолоджує перегріті модулі, значно підвищуючи їхню продуктивність.

У перспективі керівництво планує масштабувати проєкт та обладнати електростанціями всі шість поліклінік. Спільно з Рівненським екоклубом лікарня вже шукає донора для співфінансування своєї першої гібридної станції з акумуляторами.

Також фахівці зараз вивчають можливість модернізації вже діючих станцій. Редакція припускає, що переобладнання існуючих СЕС під гібридні системи з накопичувачами зробить медичні заклади майже повністю захищеними від можливих блекаутів.

СЕС на міській лікарні

---

Освіта та екологія: Гуфі-центр і свідоме споживання

Для підвищення екологічної свідомості у Хмельницькому з 2021 року працює унікальний в країні «Гуфі-центр» — безоплатний навчальний простір, створений на базі КП «Спецкомунтранс». Заклад фінансується спільно з міського та обласного бюджетів.

Свою назву центр отримав на честь реального пса Гуфі, якого посадовець Хмельницької міськради колись врятував зі сміттєзвалища і який став своєрідним символом екологічної просвіти.

Простір наповнений інтерактивними експонатами для людей різного віку. Тут є мініпрес для металевих бляшанок, зала «сміттєвого жаху», де можна побачити старий сміттєпровід та навіть понюхати, як пахне звалище за допомогою спеціальних хімічних спреїв.

Відвідувачам пропонують послухати історію відходів через спеціальні слухавки та вчать компостувати органіку прямо у квартирах.

Також тут діє «Бібліотека речей», де містяни недорого орендують інструменти, побутову техніку чи туристичне спорядження або настільні ігри. Це дозволяє не купувати нові речі на один раз, що суттєво зменшує кількість побутового сміття.

Світлана Каритун

«Проблема не вирішиться, якщо ми будемо завжди утворювати відходи. Потрібно робити все можливе, аби запобігати їхньому утворенню», — наголошує гід навчального центру Світлана Каритун.

«Гуфі-центр» активно відвідують школярі. Загалом за п’ять років тут побувало понад 35 тисяч людей з різних куточків України.

«Гуфі-центр»

---

Адаптація та мітігація зміни клімату: в чому різниця і чому слова мають значення

Світлана Краковська

Навіть в умовах повномасштабної війни українці продовжують думати про довкілля та майбутнє планети, що має надихати весь світ. Проте в питанні протидії кліматичній кризі часто виникає фундаментальна плутанина в термінології, зокрема між поняттями «адаптація» та «мітігація».

За словами завідувачки лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту Світлани Краковської, ця термінологічна проблема наявна навіть в українському законодавстві.

Щоб суспільство правильно розуміло кліматичні виклики, важливо чітко розрізняти ці два підходи:

• Мітігація: Цей процес спрямований на усунення самої причини зміни клімату — скорочення викидів парникових газів в атмосферу від використання викопного палива, промисловості та транспорту. Мітігація означає пом’якшення впливу людини на кліматичну систему, однак результати цих дій настають нешвидко.
• Адаптація: Це процес пристосування людських або природних систем до фактичних чи очікуваних кліматичних загроз. Адаптація діє «тут і зараз» (наприклад, встановлення систем раннього оповіщення, облаштування пунктів охолодження чи водяних рамок), зменшуючи вразливість до екстремальних погодних явищ, проте вона не усуває першопричину проблеми.

Спікерка наголошує, що хибний переклад терміна «мітігація» як «зменшення впливу зміни клімату» призводить до того, що головна мета — потреба скорочувати шкідливі викиди — просто ігнорується і «йде під стіл».

«Адаптація впливає на ризик, ми зменшуємо ризик, а мітігація — на причину. Саме ця адаптація не може замінити мітігацію», — пояснює Світлана Краковська.

Експертка, яка тривалий час представляє Україну в Міжурядовій групі експертів зі зміни клімату (IPCC), підкреслює, що ці ризики мають тенденцію до загострення.

Водночас боротьба зі зміною клімату глобально перетинається з українськими реаліями: коріння кліматичної проблеми лежить у видобутку та продажі викопного палива, за рахунок якого фінансується війна. Існують також синергетичні рішення, наприклад, сонячні панелі, які живлять кондиціонер у спеку: вони одночасно допомагають адаптуватися до високих температур і зменшують викиди.

Звертаючись до медійників, Світлана Краковська закликала використовувати виключно науково обґрунтовану інформацію та коректну термінологію. Журналісти мають не лише констатувати наслідки кліматичних змін, а й пояснювати їхні причини та пропонувати рішення, формуючи конструктивний діалог у суспільстві.

---

Енергетична політика України в умовах трансформації та євроінтеграції

Віталій Волков

Енергетична політика безпосередньо впливає на кожного мешканця України, тому важливо правильно комунікувати про складні рішення держави та протидіяти дезінформації. Показуючи позитивні приклади реалізованих проєктів, громади прискорюють процес європейської інтеграції та надихають інших впроваджувати зміни на локальному рівні.

Експерт у сфері енергоефективності Віталій Волков наголошує на важливості правильного розуміння базової термінології. Енергоефективність означає застосування технічних рішень (наприклад, утеплення будівель), які дозволяють витрачати менше енергії без втрати якості послуг.

«Все ж таки енергоефективність не про виробництво. Це саме про ті технічні рішення, які нам дозволяють, витрачаючи менше енергії, надавати ту саму якість послуг, забезпечуючи належний рівень комфорту в наших помешканнях», — пояснює спікер.

Водночас енергоощадність стосується виключно зміни поведінкових звичок, таких як вимикання зайвого світла. Своєю чергою, енергозбереження — це процес фізичного накопичення енергії за допомогою павербанків чи резервних джерел живлення, що є критично важливим для безперебійної роботи водоканалів під час блекаутів.

У контексті євроінтеграції Україна має імплементувати низку європейських директив, зокрема оновлену директиву з енергоефективності 2023 року. Цей документ запроваджує обов’язковий принцип «енергоефективність насамперед», який вимагає спершу максимально скоротити споживання енергії.

«Пріоритет тих дій, які має робити держава, має якраз бути на користь енергетичної ефективності. І лише потім ми можемо говорити про розвиток відновлюваної енергетики», — зазначає Віталій Волков.

Інша важлива європейська директива стосується енергоефективності будівель. Вона вимагає, щоб після 2028 року всі нові громадські будівлі в ЄС мали нульове енергоспоживання, а з 2040 року передбачається повна відмова від систем опалення на викопному паливі та обов’язкове встановлення сонячних панелей на дахах.

Українське законодавство вже адаптується до цих європейських вимог через закони про енергетичну ефективність, проте на практиці існують серйозні перепони. Громади відчувають гострий брак кваліфікованих кадрів, а оператори мереж часто відмовляються надавати місцевій владі офіційні дані про споживання газу та електроенергії, які необхідні для якісного планування.

Найуспішнішим прикладом впровадження місцевого енергетичного планування є європейська ініціатива «Угода мерів», до якої долучилися 307 українських громад. Ці громади системно розробляють плани кліматичної нейтральності, проводять енергетичний моніторинг та звітують перед мешканцями через проведення публічних «Днів енергії».

Серед дієвих практичних кейсів експерт виділив використання ЕСКО-договорів у Нововолинську, де комплексна термомодернізація фінансується за рахунок зекономлених на енергоносіях коштів. Також показовим є досвід Луцького водоканалу, який побудував сонячну станцію за кредитні кошти Укрексімбанку, та міста Ковель, де за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку розпочато термомодернізацію семи громадських будівель.

---

Атомна енергетика: ризики, залежність та нереалістичні плани

Ольга Лящук

Ольга Лящук є координаторкою проєктів ГО «Екоклуб» із Рівного. Вона займається питаннями адаптації до зміни клімату та проблемами атомної енергетики вже близько 20 років. Атомні електростанції (АЕС) потребують величезної кількості води для охолодження реакторів. Зі зміною клімату ця фундаментальна проблема стає дедалі гострішою.

Сьогодні в Україні працюють лише три атомні станції, оскільки Запорізька АЕС перебуває в окупації. Протягом останніх трьох років бували періоди, коли атомна енергетика покривала до 70% нашого енергоспоживання. Експертка наголошує на небезпеці такої ситуації.

«Ми не маємо допустити такої залежності в майбутньому. Щоб ми не залежали настільки від одного джерела енергії», — зазначає Ольга Лящук.

Більшість українських реакторів будували у 1980-х роках із розрахунком на 30 років роботи. Їхні терміни експлуатації вже неодноразово продовжували на 20 або 30 років. Наразі такий процес вимагає обов’язкової процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД) завдяки скарзі громадськості до Конвенції Еспо.

Особливу небезпеку під час війни становить можливе знеструмлення АЕС через атаки на підстанції. Безперебійне зовнішнє електропостачання критично необхідне для охолодження басейнів із відпрацьованим ядерним паливом. Якщо вода перестане циркулювати, може статися масштабне радіаційне забруднення територій, подібне до ефекту «брудної бомби».

Будівництво нових атомних блоків — це тривалий процес. За даними експертів, середній час будівництва одного ядерного реактора становить від 6 до 8 років з моменту початку фізичних робіт на майданчику (або 10–15 років з урахуванням проєктування).

Проте в історії є приклади значних довгобудів.Зокрема, другий блок АЕС «Воттс-Бар» у США будувався 43 роки (з 1973 по 2016 рік), станцію «Моховце» у Словаччині зводили 39 років, а третій і четвертий блоки Хмельницької АЕС (ХАЕС) разом із Ростовською АЕС ділять третє місце у списку довгобудів, оскільки їхнє будівництво розпочалося ще в радянські часи (у 1976–1985 роках) і досі не завершене.

Експертка також жорстко розкритикувала наміри влади щодо добудови третього та четвертого блоків Хмельницької АЕС. Їх почали зводити ще в минулому столітті. Арматура та бетонні конструкції там зазнали значної корозії і механічних пошкоджень ще з 2006-2007 років.

«Я була там на четвертому, була на території, коли там було просто озеро. Його не консервували і не закривали дуже-дуже довгий період часу. І от коли йде дощ там просто стояла вода», — згадує спікерка.

Ще однією перепоною є нестача води для нових реакторів. Для охолодження наявних блоків Рівненської та Хмельницької АЕС уже неодноразово фіксувалися дефіцити водних ресурсів.

Через це влітку доводилося зупиняти блоки на планові ремонти або жорстко обмежувати інших водокористувачів. Південноукраїнська АЕС задля своїх потреб в охолодженні планує затопити частину Національного природного парку «Бузький Гард».

Окремою темою є малі модульні реактори. В Європі поки немає жодного ліцензованого такого реактора. В Україні ж пропонують прийняти закон, який дозволить будувати їх одразу по кілька штук на одному майданчику без проведення процедури оцінки впливу на довкілля.

На завершення Ольга Лящук нагадала про величезну проблему радіаційних відходів. Це не лише відпрацьоване ядерне паливо, а й забруднені інструменти, ганчірки та метал. У світі досі не існує остаточного рішення, як безпечно захоронювати ці небезпечні відходи на тисячі років.

---

Конкурс для медійників та підсумки тренінгу

Організатори семінару оголосили конкурс журналістських матеріалів на енергетичну тематику. Учасники тренінгу можуть підготувати статтю, відеосюжет або інший медійний продукт.

Автори двох найкращих робіт отримають премії у розмірі 10 тисяч гривень. Журналісти можуть використовувати для публікацій інформацію із семінару або обрати іншу актуальну енергетичну тему.

Головна вимога до робіт — це збалансованість, неупередженість та відсутність маніпуляцій у тексті. Матеріал має відображати різні точки зору та містити глибокий аналіз проблеми.

«Ми цінуємо, коли бачимо не маніпулятивний матеріал або не деформований в якусь одну зі сторін, а коли є можливість провести аналіз і почути різні думки», — наголосив Степан Кушнір.

Для підготовки якісного контенту медійникам нададуть спеціальний довідник із рекомендаціями та базу контактів профільних експертів. Високо оцінюватиметься також якість візуальної складової, зокрема авторські фотографії чи відео.

Кожен учасник може подати на розгляд журі лише один матеріал.

«Вибираєте один матеріал, який точно піде на конкурс, але всі інші матеріали також сміливо надсилайте. Ми їх будемо поміщати у загальну збірку журналістських робіт», — пояснила Світлана Каритун.

Учасники успішно завершили триденне навчання, де головною темою була енергетична просвіта, та поділилися своїми враженнями від насиченої програми.

Сертифікати, які засвідчують здобутий професійний досвід, натхнення та нові контакти, медійникам вручив голова правління ГО Степан Кушнір. Під час урочистої частини організатори подякували всім присутнім за плідну роботу.

Вручення сертифікатів учасникам тренінгу

---

На фінальному обговоренні журналісти підсумували здобуті знання. Кілька присутніх зізналися, що переважна більшість почутої інформації виявилася для них абсолютно новою.

До цього медійники відчували певний брак знань у складній темі енергетики. Тепер вони пообіцяли значно професійніше та експертніше висвітлювати питання відновлюваних джерел.

Журналісти подякували організаторам за вдале поєднання теоретичної бази з виїздами на реальні локації та за те, що навчання не обмежувалося лише сухими лекціями в одному приміщенні.

Запрошених спікерів схарактеризували як глибоких фахівців, які щиро вболівають за свою справу та вміють пояснювати складні процеси простою мовою.

Серед найцікавіших тем журналісти виділили перспективи вирощування міскантусу. Це особливо актуально для територій, які постраждали від бойових дій чи були щойно розміновані.

Також враження справив полігон побутових відходів, який генерує електроенергію без жодного неприємного запаху. Окрім цього, медійники розібралися в реальних перспективах когенерації на найближчу зиму.

Журналісти зафіксували багато ідей для матеріалів про енергоефективність місцевих ОСББ. А досвід Хмельницького у створенні комунальних просторів для розумного поводження з відходами викликав бажання мати такі ж проєкти навіть у столиці.

Окрему увагу учасники приділили важливості енергетичної тематики на тлі постійного воєнного фону. Розвиток альтернативних джерел є критично важливим для прифронтових областей, які щодня потерпають від ворожих ударів по інфраструктурі.

Журналісти дійшли висновку, що їхнє головне завдання полягає не в залякуванні аудиторії глобальними загрозами. Медіа мають показувати громадянам реальні приклади та пропонувати конкретні шляхи вирішення проблем.

Експерти підкреслили, що від журналістів залежить ледве не 90% успіху розвитку енергетичної галузі в країні. Саме працівники медіа мають перекладати складні цифри на мову, зрозумілу пересічним людям. Тому тренери та організатори висловили щире сподівання, що енергетична просвіта знайде своє якісне відображення у майбутніх публікаціях.

«Це були три максимально насичені дні, сповнені знань, практики, нових знайомств і натхнення. Безліч емоцій, запитань, дискусій та щирих розмов. Щиро дякуємо всім, хто долучився та зробив цей тренінг таким змістовним, теплим і надихаючим!», — підсумували на офіційній сторінці ГО «Хмельницький енергетичний кластер» у Facebook.

Навігація за матеріалом:

• Головні теми та маршрути: що охопила програма тренінгу
• Біоенергетика як шлях до децентралізації: досвід Вадима Кричковського
• Зелена енергетика в медіа: як не писати «кіловати на годину» та боротися з міфами
• Теофіпольська громада: від енергетичних рослин до біометану
• Зима 2026-2027: чого чекати від енергосистеми та як готуватися
• Енергія зі сміття: чому європейський досвід не завжди працює в Україні
• Енергоефективний Хмельницький: від сонячних панелей на лікарнях до газу зі смітника
• Адаптація та мітігація зміни клімату: в чому різниця і чому слова мають значення
• Енергетична політика України в умовах трансформації та євроінтеграції
• Атомна енергетика: ризики, залежність та нереалістичні плани
• Конкурс для медійників та підсумки тренінгу

---

Джерело фото: ГО «ХЕК», Хмельницький — Теофіполь, 9–11 липня 2026