Станціє Вигода, не вигадана мною ти…

Залізнична станція з такою чарівною назвою “Вигода” дійсно ніким не вигадана, вона цілком реальна та розташована в однойменному селі, що у двох десятках кілометрів від межі міста Одеса. Мало хто знає, що вона існує не лише, як значущий об’єкт транспортної артерії на півдні України. Ця невеличка станція також жива й у вічності поезії, адже її ім’я закарбовано у слові відомого українського письменника Володимира Григоровича Рутківського (1937-2021).

“Станціє Вигода, не вигадана мною ти…”

, – саме такими рядками розпочинається його вірш.

Тут у Вигоді ще в другій половині 1960-х років у прямому сенсі слова вимушено зупинявся поет та новинар Володимир Рутківський. Ні, він не мав в селі свого житла, не жив десь на квартирі, не відвідував друзів і навіть не гуляв населеним пунктом. Його тут лиш на мить зупинив станційний семафор. Тридцятирічний журналіст одеських газет “Январец” та “Трибуна студента”, вже маючи за плечима свою першу видану збірку віршів “Краплини сонця” (1966), зимовим днем подорожував потягом по своїх справах.    

Незапланована та швидкоплинна зупинка на станції Вигода закарбувалась у пам’яті молодого чоловіка, а причиною цьому стала сільська дівчинка, яка так і залишилась невідомою. В ті роки охайно одягнуті місцеві красуні парадно виходили на перон, щоб поглядіти на поїзди. Треба було і себе показати, та й інших побачити, адже такий був тоді звичай.

“… запнуті в хустиночки, мов у далекі спогади, виходили до поїзда – давно так повелось”. 

Після відкриття семафора і від’їзду теплотяга від Вигоди, у віршованих рядках Рутківський докоряє самому собі, що не залишився тут, не використав можливий шанс, не знайшов сміливості підійти й заговорити з тією самою чарівною вигодяночкою, яка запала до серця.

Автор майстерно вплітає свої душевні переживання у вірш, дозволяючи читачеві відчути їхню інтимність та інтенсивність. Скрізь між рядками відчувається тривога перед майбутніми змінами у його житті. Зустріч з незнайомкою виступає як вихід з цього стану неспокою, проте поет не набрався мужності зробити перший крок. Це відображає його складний характер, його внутрішній конфлікт між бажанням та страхом. У своєму ритмічному мовленні, письменник вдається до складної глибинної психологічної драми через просту зустріч, демонструючи, як миттєві моменти можуть мати величезний вплив на наше життя.

СТАНЦІЯ ВИГОДА

Вірш “Станція Вигода” увійшов у другу збірку Володимира Рутківського під назвою ”Плоти поезії”, яка побачила світ влітку далекого 1968 року. Уродженець села Хрестителеве на Черкащині, більшу частину свого життя навчався, працював та прожив з родиною в місті Одеса. Літературна творчість Рутківського охоплює його дорослу поезію та літературні твори для дітей. Починаючи свою кар’єру як поет, він пізніше зосередився на створенні дитячої прози. Серед найвідоміших творів автора – фентезі-роман “Сторожова застава” та тетралогія “Джури” про пригоди козаків-характерників Швайки, Грицика та Санька. Пізніше ці твори екранізують в кінематографі. 

За життя Володимир Рутківський був відповідальним секретарем Одеської обласної організації Національної спілки письменників України, лауреатом премії “Книга року Бі-Бі-Сі”, Шевченківської премії-2012, очолював журі одеського літературного конкурсу “Корнейчуковська премія” та інше.

Він боровся за розвиток української мови, та популяризував її особливо серед одеських дитячих письменників. Український поет, прозаїк, новинар помер 31 жовтня 2021 року на 85-му році життя внаслідок тривалої хвороби. Його поховали в місті Одеса.

Під час написання цієї статті, знайомство зі станцією Вигода, яку бачив та переживав Володимир Рутківський, відбулось у читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки. Після заповнення вимоги на книжку, працівниця читальні взяла папірець у руки, побачила прізвище Рутківського і ледве стримала сльози. Жінка тихо промовила: “Володимир Григорович, це ж був мій сусід, неймовірно світла та добра людина, він наче не з цього світу…”.

Євген Волосєвич

ГО “Краєзнавці Одещини”