Роздільнянський суд визнав винною колишню селищну голову у справі про закупівлю лавок для бомбосховищ за завищеними цінами

Роздільнянський районний суд Одеської області 1 вересня 2026 року визнав винною колишню голову Великомихайлівської селищної ради. На десятому місяці повномасштабної війни вона уклала договір на закупівлю лавок і табуреток для бомбосховищ — за ціною, вдвічі вищою за ринкову. Суд призначив їй покарання за зловживання службовим становищем і стягнув з неї на користь громади понад 163 тисячі гривень. Вирок не набрав законної сили та може буде оскаржений в апеляції.

Хто фігурант справи

Обвинувачена — жінка з вищою освітою, одружена, раніше не судима, родом із с. Гірське Великомихайлівського району. Головою селищної ради вона працювала з 25 листопада 2020 року. Свої обов’язки припинила 28 грудня 2023 року. На момент суду вже ніде не працювала.

Справу відкрили 21 лютого 2023 року. Спочатку її кваліфікували як розтрату (ст.191 КК), а згодом перекваліфікували на зловживання службовим становищем (ст.364 КК).

За інформацією державних реєстрів, в цей період на посаді Великомихайлівського селищного голови працювала Чебан Людмила. Зараз її обов’язки виконує секретар селищної ради — Тишлер Юрій.

Що сталося

Восени 2022 року, коли по Україні били ракетами по енергетиці й лунали повітряні тривоги, керівництво Роздільнянського району доручило громадам терміново облаштувати бомбосховища. 24 листопада 2022 року сесія Великомихайлівської селищної ради виділила на це 322 040 гривень.

Селищна рада створила робочу групу, яка мала знайти постачальника. За словами свідків, багато меблевих фірм відмовлялись працювати з державними коштами — їм було вигідніше постачати меблі приватним особам. Зрештою вибрали підприємницю, яка тримала меблевий магазин і возила товар зі складу в Одесі.

1 грудня 2022 року голова ради уклала з нею договір на 288 000 грн. Купували:

• 80 лавок по 2900 грн за штуку;
• 160 табуреток по 343,75 грн;
• 10 відер по 100 грн.

6 грудня 2022 року голова ради своїм електронним підписом підтвердила платіж — і всі 288 000 грн пішли на рахунок підприємиці.

Тут і виявилась проблема. Товарознавча експертиза встановила: реальна ринкова ціна однієї такої лавки на момент угоди становила лише 1196 грн — більш ніж удвічі менше за те, що заплатила рада. Другий незалежний висновок дав той самий результат. За підрахунками економічної експертизи, переплата склала 136 320 гривень. Прокуратура визнала це істотною шкодою державі.

Як розслідували справу

• Лютий 2023 — поліція й СБУ за результатами оперативних заходів відкрили провадження. Слідчий також знайшов на сайті держзакупівель завершений тендер на ті самі лавки й табуретки, де замовником була рада, а учасником — та сама підприємиця.
• Кінець лютого 2023 — слідчі отримали доступ до документів ради: договору, накладних, платіжок. Провели огляд адмінбудівлі за участю самої обвинуваченої, вилучили дві лавки як речові докази.
• Березень 2023 — отримали документи й від самої підприємиці: договір з її постачальником, накладні, рахунки.
• Вересень 2023 — обстежили місця, куди звезли закуплені лавки: у самій адмінбудівлі та ще чотирьох приміщеннях і укриттях нарахували 50 із 80 куплених лавок.
• Квітень 2024 — слідство офіційно запитало в ради, чому вибрали саме таку ціну та звідки взялися 288 000 грн. У відповіді підтвердили: гроші виділили рішенням сесії саме на облаштування укриттів.

Що казала обвинувачена на свій захист

Вину вона не визнала. Пояснила: рішення ухвалювалось в умовах масштабних відключень електроенергії й порушеної логістики по всій країні — тож ціни на все, включно з лавками для укриттів, тоді зростали. У громаді на той час працював лише один із двох меблевих магазинів — другий призупинив роботу через війну, — і саме його власниця погодилась постачати товар. У заявлену ціну, за її словами, входили виробництво меблів, пальне на доставку з Одеси, зарплата водіїв і збирання меблів.

Вона наголошувала, що діяла не одноосібно — рішення ухвалювала робоча група, а гроші на закупівлю заздалегідь затвердили депутати сесією. Тому, на її думку, ціна 2900 грн за лавку відповідала виділеному бюджету, і з висновком експертів про 1196 грн вона не погоджувалась.

Захисник наполягав, що провина не доведена “поза розумним сумнівом”, і просив виправдати підзахисну.

Як зазначено у вироку, обвинувачена:

«просить звернути увагу на те, що дії, які їй інкримінують, відбувалися на вказівки голови [дані знеособлено у вироку], в період запровадження в Україні воєнного стану, на десятому місяці війни, при цьому в грудні місяці 2022 року країна перебувала в повному ‘блєкауті’, внаслідок чого було порушено нормальний ритм життя людей та виробництва товарів підвищеного попиту, порушено логістику, відбулося зростання цін на паливо, газ, та інші предмети підвищеного попиту».

Що вирішив суд

Суд перевірив кожен аргумент захисту — і жоден не прийняв.

Про експертизи. Захист вважав висновки експертів неповними: мовляв, оглянули не всі 80 лавок, не врахували воєнні умови й логістичні витрати. Суд відповів: експерти оцінювали вартість саме на дату угоди, дослідили наявні зразки й документи постачальника, а загальна відомча підпорядкованість експертів сама по собі не робить висновок упередженим. При цьому захист після допиту експерта не просив призначити повторну експертизу і не приніс власного розрахунку ціни.

Про воєнне подорожчання. Суд визнав: так, війна й блекаут — це реальний контекст. Але надані захистом загальні публікації про зростання цін в економіці не містили даних саме про вартість цієї моделі лавки в грудні 2022 року. А отже, вони не спростовують конкретний експертний висновок.

Про витрати підприємиці на доставку й виробництво. Суд врахував цей аргумент, але зауважив: жодних документів чи розрахунків, які показували б реальний розмір цих витрат саме на 80 лавок, до справи не подали. Тож пояснити різницю у 1704 грн на кожній лавці цим аргументом не вдалось.

Про ноутбук. Захист звертав увагу, що платіж пройшов через службову систему, а не з особистого пристрою голови. Суд відповів: це не має значення. Головне — що саме вона своїм особистим електронним підписом і своїми повноваженнями розпорядниці бюджету підтвердила перерахування грошей.

Про колегіальність рішення. Так, депутати сесією затвердили загальний бюджет у 322 тис. грн на закупівлю. Але це визначало лише граничну суму, а не конкретну ціну за лавку. Договір за конкретною завищеною ціною підписала особисто голова ради — тому й відповідальність персональна.

Чому це визнали злочином

Суд перевірив шість обов’язкових ознак злочину за ч.1 ст.364 КК — і встановив кожну з них:

1. Обвинувачена справді була службовою особою — головою ради з правом розпоряджатися бюджетом.
2. Вона використала саме своє службове становище, щоб укласти договір і провести оплату.
3. Діяла всупереч інтересам служби: право укладати прямий договір без тендеру в умовах війни не звільняло від обов’язку дотримуватись розумної ціни, а порівняльного аналізу цін перед угодою ніхто не робив.
4. Підприємиця-постачальниця отримала неправомірну вигоду — 136 320 грн понад реальну вартість товару.
5. Державі завдано істотної шкоди — сума переплати у сто й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законом як поріг для такої кваліфікації.
6. Дії були умисними: про це, на думку суду, свідчить її досвід і повноваження, особистий підпис на договорі й платіжці, ціна вдвічі вища за ринкову — і відсутність будь-якого обґрунтування цієї ціни до підписання угоди.

Суд також послався на позицію Верховного Суду: навіть якщо не доведено особистої змови між посадовцем і отримувачем грошей, це не звільняє від відповідальності, якщо посадовець свідомо діяв всупереч інтересам служби, а хтось інший безпідставно отримав вигоду.

Яке покарання призначили

• пробаційний нагляд — 2 роки;
• заборона обіймати керівні посади (пов’язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями) — 2 роки;
• штраф — 5100 гривень.

Суд застосував нову, пом’якшену редакцію закону (чинну з березня 2024 року), за якою арешт як вид покарання замінили на пробаційний нагляд — і за правилом зворотної дії пом’якшувального закону застосував саме її.

Засуджена має періодично відмічатися в органі пробації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи і не виїжджати з України без дозволу цього органу. Обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, суд не знайшов — окремо зазначивши, що невизнання вини не можна вважати обтяжуючою обставиною, бо це законне право на захист.

Скільки грошей стягнуть

Прокуратура подала цивільний позов від імені держави — і суд задовольнив його повністю. Із засудженої стягнуть:

• 136 320 грн — сама завдана шкода;
• 27 064,44 грн — витрати на експертизи.

Разом — понад 163 тисячі гривень на користь громади.

Дві лавки, які раніше вилучили як речові докази, після набрання вироком законної сили повернуть селищній раді.

Що далі

Вирок ще не остаточний. Його можна оскаржити до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів — і засуджена, і прокуратура мають на це право.