Вони боролися за визволення Вигоди

9 квітня 1944 р. в ході Другої світової війни (1939-1945) за допомогою військ Червоної Армії село Вигода зазнало визволення від німецько-румунських окупантів. З 26 березня по 14 квітня тривала Одеська наступальна операція військ 3-го Українського фронту у взаємодії з Чорноморським флотом та з 2-м Українським фронтом. Йшов четвертий рік війни на нашій Батьківщині. Квітень 1944 року… Йдуть дощі, весняна негодиця, бездоріжжя…

“І знову дощ, і знов весняна повінь, І знов на квітах краплі кришталю… “

Попри негоду, наші війська йдуть у наступ, адже потрібно визволяти наш край, Одесу! За Днем визволення стояла героїчна 73-х денна оборона Одеси у 1941 р. Подвиг наших земляків увійшов в підручники військової історії як один з найбільш успішних зразків операцій такого роду.

А потім майже 1000 днів жахливої румунської окупації нашого краю. В селі Вигода закривається 7-ми річна школа, вчителів кидають на тяжкі роботи, а в приміщенні навчального закладу окупанти влаштовують тюрму для наших мешканців. Жителі зазнають всіляких утисків, в них віднімають останні пожитки, грабують і вивозять народне добро до Румунії. Також для всіх євреїв світу, Вигода назавжди запам’яталась, як місце одного з багатьох в регіоні сезонного єврейського робітничого табору.

“Для нас була відсутня навіть елементарна медична допомога … В Придністров’ї вирувала епідемія тифу. Ми голодували та замерзали… Я був неодноразово побитий і в такому стані мав постійно працювати у полі під наглядом жандармів. Ми настільки схудли, що тільки кості були на нас, не знаю навіть як я тримався на ногах…”
— згадує Йозеф один з 300 в’язнів єврейського робітничого табору у Вигоді.

Люди терпіли, люди трималися… багато з них так і не дочекалися недільного квітневого ранку 1944 р.

П’ятниця, 7 квітня 1944 р.

Накрапав дощ, хмарно … Вітер північно-західний 2-5 м/сек. Дороги важкопрохідні для всіх видів транспорту… Та попри негоду чоботи наших воїнів наближались до Вигоди. Бойові частини 57-ї, 59-ї та 203-ї стрілецьких дивізій підійшли до Хаджибейського лиману.

На підступах до села, розвідник Григорій Желваков спостерігаючи особисто, виявив за протитанковим ровом кулемет противника і накопичення піхоти в посадці на захід від станції. Швидко був викликаний вогонь нашої артилерії і ворожа піхота була розсіяна, а станковий кулемет з обслугою був знищений. За цей подвиг, лейтенант нагороджений високою нагородою – орденом Вітчизняної війни II ст.

Командир Олексій Муха, у відважному бою на підступах до станції, використовуючи підтримку артилерії першим зі своїм відділенням 2-го батальйону, наблизився на відстань 50 м від станції Вигода, порушивши систему оборони прикриття противника. Радянські воїни примусили ворога залишити вигідні йому позиції та відійти зазнавши великих втрат.

Другий командир взводу тієї ж 59-ї дивізії Іван Михайленко в районі ст. Вигода таємно обійшовши з червоноармійцями обоз противника, зав’язав бій і знищив 4-х ворожих солдатів, 3 гармати, понад 150 коней, 15 возів з продовольством та іншим військовим майном. За ці подвиги солдати Муха та Михайленко отримали ордени Червоної зірки.

Для забезпечення управління бойових дій вкрай необхідною було якісне наводження лінії зв’язку. Для виконання цієї задачі в районі ст. Вигода під ворожим вогнем працював 978 окремий батальйон 66 стрілецького корпусу. Рядовий Олексій Зінченко, під сильними вогневими нальотами ворожої артилерії, сміливо продовжував виконання поставленого завдання. Своїм прикладом командир значно підняв бойовий дух червоноармійців і зв’язок був наданий в термін. Лінійний наглядач кабельно-телеграфної роти Зінченко нагороджений медаллю “За відвагу”.

Загалом у бойових діях 7 квітня, відомі імена двох воїнів Івана Афанасьєва та Івана Глєбова, що пали смертю хоробрих на підступах до Вигоди й покояться у нашому селі.

Субота, 8 квітня 1944 р.

День закінчувався й у ніч на суботу 8 квітня Червона армія переслідуючи противника відрізала в районі села Паліївка групу гітлерівців силою до двох батальйонів. У перестрілці частина їх була знищена, а решта здалися в полон. З метою дати можливість відійти з Одеси головним силам, ворог завзято бився на залізниці в районі станції Вигода. Також опір тривав і в східних околицях нинішнього села Зоряне.

В нічних боях на підступах до с.Вигода командир кулеметної роти Олексій Щуплов несподівано зустрівся з противником. Лейтенант не вагаючись встановив станковий кулемет і вогнем знищив бойову охорону ворога і контратакував його обоз та взяв у полон 4-х німецьких солдатів з возами. Вже пізніше, в кровопролитних боях в самому селі, Щуплов швидко розвернув роту і повів її у наступ. Обійшовши з флангу з групою бійців, відважний лейтенант самотужки підкрався до дерево-земляної оборонної точки (ДЗОТ) і закидав її ручними гранатами. Скориставшись панікою противника, Щуплов зі своєю ротою кинувся на ДЗОТ та першим увірвався в нього, знищивши гарнізон. Захопивши рубіж, у рукопашному бою, особисто знищив 2-х фріців та сам загинув смертю хоробрих. Щуплов Олексій Костянтинович нагороджений найвищою нагородою, здобутою у боях за визволення Вигоди – орденом Вітчизняної війни I ст. (посмертно).

Під час нічного доставлення їжі в бойові порядки, старшина Степан Стадник, відбиваючи контратаку німців зі свого автомата знищив 5 ворожих солдатів. При повторній контратаці противника вийшов зі строю командир роти. Тоді Стадник, проявивши ініціативу взяв командування на себе. З криком “ура” підняв бійців і відбив ворожий наступ. За цей бій нагороджений орденом Червоної зірки.

На зараз відомі імена 27 воїнів, що загинули 8 квітня, борючись за Батьківщину. Всі вони спочивають у Вигоді.

Неділя, 9 квітня 1944 р.

Радінформбюро повідомляє, що серед низки населених пунктів Біляївського району наші війська заволоділи Вигодою та однойменною залізничною станцією. Цей весняний день став величною та пам’ятною датою в історії села – Днем його визволення від німецько-румунських окупантів.

З ранку 9 квітня, після тривалих боїв наші солдати заволоділи селом Вигода, але взяти станцію не змогли. Великий опір чинили підрозділи 6-ї армії вермахту і 3-ї румунської армії. Та попри все, зайшовши у фланг противнику, капітан, командир 4-ї стрілецької роти, литовець Ромуальд Листовський разом з бійцями раптово вривається на станцію Вигода і стрімким ударом вибиває ворога зі станції й утримує її до підходу інших підрозділів. При цьому було знищено до 20 і захоплено в полон 7 солдатів противника. По донесенню військової розвідки, в районі залізниці поблизу станції Дачна, був виявлений пролом в обороні ворога. Радянські частини маневрують та без перешкод долають залізничне полотно. Окупанти не очікували удару із заходу.

Під тиском сил Червоної Армії, німецько-фашистські загарбники в поспіху відступали від станції, покидаючи у вагонах, що стояли на коліях: безліч військового майна, паливно-мастильних матеріалів, важкої зброї та боєприпасів. Горіли товарні вагони, рвалися снаряди. В одному з ешелонів, сформованих для відправлення в Німеччину, були виявлені вагони з декораціями Одеського оперного театру.

Цього дня у відважній боротьбі воїнів-визволителів, ворог з великими втратами був позбавлений важливого залізничного вузла. Вигода була визволення. В боях брали участь підрозділи полків 57-ї, 59-ї та 203-ї стрілецьких дивізій 3-го Українського фронту. Загалом у переможній битві 7, 8 та 9 квітня, за героїчні подвиги 119 червоноармійців отримали військові нагороди: 3 ордени Вітчизняної війни, 18 орденів Червоної зірки, 23 ордени Слави, 72 медалі “За відвагу” та 3 медалі “За бойові заслуги”.

В 1958 р. у сквері біля вокзалу ст.Вигода на земляному насипу встановлений пам`ятник. Спочатку обеліск був увінчаний зіркою, потім пам`ятний знак замінено на сучасний. Тут у квітні 1944 р. поховано 45 невідомих воїнів-червоноармійців. Інша частина покоїться на сучасному Меморіалі Слави. Всього, борючись за Батьківщину при визволенні Вигоди, пало 152 червоноармійці. З них на сьогодні відомі імена 107 воїнів, інші солдати залишаються невпізнаними.